Der kleine Wechselbalg. - Dringende Gefahr einer Pfarrersnase. - Wie
Fürst Paphnutius in seinem Lande die Aufklärung einführte und die Fee
Rosabelverde in ein Fräuleinstift kam.

Unfern eines anmutigen Dorfes, hart am Wege, lag auf dem von der
Sonnenglut erhitzten Boden hingestreckt ein armes zerlumptes
Bauerweib. Vom Hunger gequält, vor Durst lechzend, ganz verschmachtet,
war die Unglückliche unter der Last des im Korbe hoch aufgetürmten
dürren Holzes, das sie im Walde unter den Bäumen und Sträuchern mühsam
aufgelesen, niedergesunken, und da sie kaum zu atmen vermochte,
glaubte sie nicht anders, als dass sie nun wohl sterben, so sich aber
ihr trostloses Elend auf einmal enden werde. Doch gewann sie bald
so viel Kraft, die Stricke, womit sie den Holzkorb auf ihrem Rücken
befestigt, loszunesteln und sich langsam heraufzuschieben auf einen
Grasfleck, der gerade in der Nähe stand. Da brach sie nun aus in laute
Klagen: "Muss," jammerte sie, "muss mich und meinen armen Mann allein
denn alle Not und alles Elend treffen? Sind wir denn nicht im ganzen
Dorfe die einzigen, die aller Arbeit, alles sauer vergessenen
Schweisses ungeachtet in steter Armut bleiben und kaum so viel
erwerben, um unsern Hunger zu stillen? - Vor drei Jahren, als mein
Mann beim Umgraben unseres Gartens die Goldstücke in der Erde fand,
ja, da glaubten wir, das Glück sei endlich eingekehrt bei uns und nun
kämen die guten Tage; aber was geschah! - Diebe stahlen das Geld,
Haus und Scheune brannten uns über dem Kopfe weg, das Getreide auf
dem Acker zerschlug der Hagel, und um das Mass unseres Herzeleids
vollzumachen bis über den Rand, strafte uns der Himmel noch mit diesem
kleinen Wechselbalg, den ich zu Schand' und Spott des ganzen Dorfs
gebar. - Zu St.-Laurenztag ist nun der Junge drittehalb Jahre gewesen
und kann auf seinen Spinnenbeinchen nicht stehen, nicht gehen und
knurrt und miaut, statt zu reden, wie eine Katze. Und dabei frisst die
unselige Missgeburt wie der stärkste Knabe von wenigstens acht Jahren,
ohne dass es ihm im mindesten was anschlägt. Gott erbarme sich über ihn
und über uns, dass wir den Jungen grossfüttern müssen uns selbst zur
Qual und grosserer Not; denn essen und trinken immer mehr und mehr wird
der kleine Däumling wohl, aber arbeiten sein Lebetage nicht! Nein,
nein, das ist mehr als ein Mensch aushalten kann auf dieser Erde! -
Ach konnt' ich nur sterben - nur sterben!" Und damit fing die Arme an
zu weinen und zu schluchzen, bis sie endlich, vom Schmerz übermannt,
ganz entkräftet einschlief. -

Mit Recht konnte das Weib über den abscheulichen Wechselbalg klagen,
den sie vor drittehalb Jahren geboren. Das, was man auf den ersten
Blick sehr gut für ein seltsam verknorpeltes Stückchen Holz
hatte ansehen konnen, war namlich ein kaum zwei Spannen hoher,
missgestalteter Junge, der von dem Korbe, wo er querüber gelegen,
heruntergekrochen, sich jetzt knurrend im Grase walzte. Der Kopf stak
dem Dinge tief zwischen den Schultern, die Stelle des Rückens vertrat
ein kürbisahnlicher Auswuchs, und gleich unter der Brust hingen
die haselgertdünnen Beinchen herab, dass der Junge aussah wie ein
gespalteter Rettich. Vom Gesicht konnte ein stumpfes Auge nicht viel
entdecken, scharfer hinblickend, wurde man aber wohl die lange spitze
Nase, die aus schwarzen struppigen Haaren hervorstarrte, und ein Paar
kleine, schwarz funkelnde Auglein gewahr, die, zumal bei den übrigens
ganz alten, eingefurchten Zügen des Gesichts, ein klein Alraunchen
kundzutun schienen. -

Als nun, wie gesagt, das Weib über ihren Gram in tiefen Schlaf
gesunken war und ihr Sohnlein sich dicht an sie herangewalzt hatte,
begab es sich, das das Fraulein von Rosenschцn, Dame des nahegelegenen
Stifts, von einem Spaziergange heimkehrend, des Weges daherwandelte.
Sie blieb stehen und wurde, da sie von Natur fromm und mitleidig,
bei dem Anblick des Elends, der sich ihr darbot, sehr gerührt. "O du
gerechter Himmel," fing sie an, "wieviel Jammer und Not gibt es doch
auf dieser Erde! - Das unglückliche Weib! - Ich weiss, dass sie kaum das
liebe Leben hat, da arbeitet sie über ihre Krafte und ist vor Hunger
und Kummer hingesunken! - Wie fühle ich jetzt erst recht empfindlich
meine Armut und Ohnmacht! Ach, konnt' ich doch nur helfen, wie ich
wollte! - Doch das, was mir noch übrig blieb, die wenigen Gaben, die
das feindselige Verhangnis mir nicht zu rauben, nicht zu zerstoren
vermochte, die mir noch zu Gebote stehen, die will ich kraftig und
getreu nutzen, um dem Leidwesen zu steuern. Geld, hatte ich auch
darüber zu gebieten, würde dir gar nichts helfen, arme Frau, sondern
deinen Zustand vielleicht noch gar verschlimmern. Dir und deinem Mann,
euch beiden ist nun einmal Reichtum nicht beschert, und wem Reichtum
nicht beschert ist, dem verschwinden die Goldstücke aus der Tasche,
er weiss selbst nicht wie, er hat davon nichts als grossen Verdruss und
wird, je mehr Geld ihm zustromt, nur desto armer. Aber ich weiss es,
mehr als alle Armut, als alle Not, nagt an deinem Herzen, dass du jenes
kleine Untierchen gebarst, das sich wie eine bose unheimliche Last an
dich hangt, die du durch das Leben tragen musst. - Gross - schon - stark
- verstandig, ja, das alles kann der Junge nun einmal nicht werden,
aber es ist ihm vielleicht noch auf andere Weise zu helfen." - Damit
setzte sich das Fraulein nieder ins Gras und nahm den Kleinen auf den
Schoss. Das bose Alraunchen straubte und spreizte sich, knurrte und
wollte das Fraulein in den Finger beissen, _die_ sprach aber: "Ruhig,
ruhig, kleiner Maikafer!" und strich leise und linde mit der flachen
Hand ihm über den Kopf von der Stirn herüber bis in den Nacken.
Allmahlich glattete sich wahrend des Streichelns das struppige Haar
des Kleinen aus, bis es gescheitelt, an der Stirne fest anliegend, in
hübschen weichen Locken hinabwallte auf die hohen Schultern und den
Kürbisrücken. Der Kleine war immer ruhiger geworden und endlich fest
eingeschlafen. Da legte ihn das Fraulein Rosenschon behutsam dicht
neben der Mutter hin ins Gras, besprengte diese mit einem geistigen
Wasser aus dem Riechflaschchen, das sie aus der Tasche gezogen, und
entfernte sich dann schnellen Schrittes.

Э. Т. А. Гофман.
Крошка Цахес, по прозванию Циннобер

Перевод А. Морозова

Маленький оборотень. — Великая опасность, грозившая пасторскому носу. — Как князь Пафнутий насаждал в своей стране просвещение, а фея Розабельверде попала в приют для благородных девиц.

Недалеко от приветливой деревушки, у самой дороги, на раскаленной солнечным зноем земле лежала бедная, оборванная крестьянка. Мучимая голодом, томимая жаждой, совсем изнемогшая, несчастная упала под тяжестью корзины, набитой доверху хворостом, который она с трудом насобирала в лесу, и так как она едва могла перевести дух, то и вздумалось ей, что пришла смерть и настал конец ее неутешному горю. Все же вскоре она собралась с силами, распустила веревки, которыми была привязана к ее спине корзина, и медленно перетащилась на случившуюся вблизи лужайку. Тут принялась она громко сетовать:
— Неужто, — жаловалась она, — неужто только я да бедняга муж мой должны сносить все беды и напасти? Разве не одни мы по всей деревне живем в непрестанной нищете, хотя и трудимся до седьмого пота, а добываем едва-едва, чтоб утолить голод? Года три назад, когда муж, перекапывая сад, нашел в земле золотые монеты, мы и впрямь возомнили, что наконец-то счастье завернуло к нам и пойдут беспечальные дни. А что вышло? Деньги украли воры, дом и овин сгорели дотла, хлеба в поле градом побило, и — дабы мера нашего горя была исполнена — бог наказал нас этим маленьким оборотнем, что родила я на стыд и посмешище всей деревне. Ко Дню святого Лаврентия малому минуло два с половиной года, а он все еще не владеет своими паучьими ножонками и, вместо того чтоб говорить, только мурлыкает и мяучит, словно кошка. А жрет окаянный уродец, словно восьмилетний здоровяк, да только все это ему впрок нейдет. Боже, смилостивись ты над ним и над нами! Неужто принуждены мы кормить и растить мальчонку себе на муку и нужду еще горшую; день ото дня малыш будет есть и пить все больше, а работать вовек не станет. Нет, нет, снести этого не в силах ни один человек! Ах, когда б мне только умереть! — И тут несчастная принялась плакать и стенать до тех пор, пока горе не одолело ее совсем и она, обессилев, заснула.
Бедная женщина по справедливости могла плакаться на мерзкого уродца, которого родила два с половиной года назад. То, что с первого взгляда можно было вполне принять за диковинный обрубок корявого дерева, на самом деле был уродливый, не выше двух пядей ростом, ребенок, лежавший поперек корзины, — теперь он выполз из нее и с ворчанием копошился в траве. Голова глубоко ушла в плечи, на месте спины торчал нарост, похожий на тыкву, а сразу от груди шли ножки, тонкие, как прутья орешника, так что весь он напоминал раздвоенную редьку. Незоркий глаз не различил бы лица, но, вглядевшись попристальнее, можно было приметить длинный острый нос, выдававшийся из-под черных спутанных волос, да маленькие черные искрящиеся глазенки — что вместе с морщинистыми, совсем старческими чертами лица, казалось, обличало маленького альрауна.
И вот когда, как сказано, измученная горем женщина погрузилась в глубокий сон, а сынок ее привалился к ней, случилось, что фрейлейн фон Розеншён — канонисса близлежащего приюта для благородных девиц — возвращалась той дорогой с прогулки. Она остановилась, и представившееся ей бедственное зрелище весьма ее тронуло, ибо она от природы была добра и сострадательна.
— Праведное небо, — воскликнула она, — сколько нужды и горя на этом свете! Бедная, несчастная женщина! Я знаю, она чуть жива, ибо работает свыше сил; голод и забота подкосили ее. Теперь только почувствовала я свою нищету и бессилие! Ах, когда б могла я помочь так, как хотела! Однако все, что у меня осталось, те немногие дары, которые враждебный рок не смог ни похитить, ни разрушить, все, что еще подвластно мне, я хочу твердо и не ложно употребить на то, чтоб отвратить беду. Деньги, будь они у меня, тебе, бедняжка, не помогли бы, а быть может, еще ухудшили бы твою участь. Тебе и твоему мужу, вам обоим, богатство не суждено, а кому оно не суждено, у того золото уплывает из кармана он и сам не знает как. Оно причиняет ему только новые горести, и чем больше перепадет ему, тем беднее он становится. Но я знаю — больше, чем всякая нужда, больше, чем всяческая бедность, гложет твое сердце, что ты родила это крошечное чудовище, которое, словно тяжкое зловещее ярмо, принуждена нести всю жизнь. Высоким, красивым, сильным, разумным этот мальчик никогда не станет, но, быть может, ему удастся помочь иным образом.
Тут фрейлейн опустилась на траву и взяла малыша на колени. Злой уродец барахтался и упирался, ворчал и норовил укусить фрейлейн за палец, но она сказала:
— Успокойся, успокойся, майский жучок! — и стала тихо и нежно гладить его по голове, проводя ладонью ото лба к затылку. И мало-помалу всклокоченные волосы малыша разгладились, разделились пробором, плотными прядями легли вокруг лба, мягкими локонами упали на торчащие торчком плечи и тыквообразную спину. Малыш становился все спокойнее и наконец крепко уснул. Тогда фрейлейн Розеншён осторожно положила его на траву рядом с матерью, опрыскала ее душистым спиртом из нюхательного флакона и поспешно удалилась.

E.T.A. Hoffmann
LITTLE ZACHES, GREAT ZINNOBER

By Michael Haldane

The little changeling – A Priest’s nose in pressing danger – How Fürst Paphnutius established Enlightenment in his realm and the Fairy Rosabelverde entered a convent.

Close to the road, not far from a pleasant village, a poor, ragged peasant woman lay stretched out on the hot earth beneath a blazing sun. Tormented by hunger, panting with thirst, and languishing to the point of death, the unfortunate woman had sunk down beneath the weight of a basket piled high with twigs laboriously picked up from beneath the trees and shrubs of the forest; and because she was scarcely capable of breath, she believed that she was certainly about to die, but her hopeless misery would thus end all at once. Yet she soon summoned sufficient strength to unfasten, with fumbling fingers, the cords fastening the basket of wood to her back and to slowly push herself up onto a grassy spot lying close by. Then she broke out into a loud lament:

“And must,” she wailed, “and must all the poverty and misery come to me and my poor husband? And aren’t we the only ones in the whole village who, despite all our work, despite all our hard-spilt sweat, stay constantly poor and barely earn enough to satisfy our hunger?

“Three years ago, when my husband found those pieces of gold, while digging our garden over – yes, then we believed that happiness had finally called on us and good days were coming. But what happened?

“Thieves stole the money, our house and barn burnt away over our heads, the grain in our fields was crushed by hail, and then, to fill our cup of misery to the point of overflowing, Heaven punished us further with this little changeling, who I bore to the shame and the mockery of the whole village.

“On St Laurence’s Day the boy was three-and-a-half and he can’t walk, he can’t run on his spidery little legs, and instead of talking, he growls and miaows, like a cat. Yet for all that the deformed wretch eats like the strongest eight-year-old lad, without putting on any weight at all. May God have mercy on him and on us, if we have to raise the boy at our expense and to our greater suffering – for little hop-o’-my-thumb will certainly eat and drink more and more, but never work as long as he lives! No, no, that’s more than a woman can bear on this earth! Oh, why can’t I just die – just die!”

And the poor woman began to weep and to sob, and at last, overwhelmed by pain, and totally exhausted, she fell asleep.

The woman had every right to complain about the repulsive changeling whom she had given birth to three-and-a-half years previously. What one at first sight could well have regarded as a small, strangely cartilaginous wooden stick was actually a malformed boy, barely two spans high, who had crawled down from the basket, in which he had been lying crosswise, and was now growling and rolling in the grass. The thing’s head was set deep between its shoulders, it had a pumpkin-like outgrowth in place of a back, and its hazel switch-thin little legs hung down directly beneath its breast, so that the boy resembled a split radish. A dull eye would discover little about the face, but looking more closely, you would become aware of a long, sharp nose jutting out beneath shaggy black hair and a pair of small, darkly flashing eyes that seemed – especially when one considered the otherwise quite old, furrowed facial features – to reveal a small alraun.

Now when, as has been said, the woman’s grief had sunk her into a deep sleep and her little son had rolled up close to her, it happened that the Fräulein von Rosenschön, Lady of the nearby convent, wandered along this way while returning home from a walk. She stopped and, being by nature pious and sympathetic, was greatly moved by the miserable scene that met her eyes.

“Oh, merciful Heaven,” she began, “but there is so much wretchedness and distress on Earth! The poor, unhappy woman! I know that she is clinging onto dear life, she has been working her body to a stop and has collapsed from hunger and sorrow! Now, for the first time, I really feel how poor and powerless I am! Oh, if I could only help as I want to! Yet that which I have left – the few gifts a hostile fate was not able to rob me of, or destroy, that are still at my command – I shall employ powerfully and faithfully to put a stop to this chagrin. Money – assuming I could offer it – would not help you at all, poor woman, but perhaps even make your condition worse. You and your husband, the two of you are simply not blessed with money, and whoever is not blessed with money finds that pieces of gold disappear from his pocket, without knowing exactly how; he gains nothing but deep frustration and, the more money that pours his way, the poorer and poorer he becomes. But I know that what gnaws at your heart more than all the poverty, more than all the distress, is your having given birth to that little monster who hangs on you like an evil, sinister burden you must carry throughout life. Tall – handsome – strong – intelligent – all these things, the boy simply cannot become; but he can perhaps be helped in another way.”

And the Fräulein sat down on the grass, taking the little one on her lap. The wicked alraun struggled and kicked out and, growling, tried to bite the Fräulein’s finger; but she merely said, “Easy now, easy, little cockchafer!” and stroked his head with the palm of her hand, lightly and gently, up from the brow and over and down to his neck. Gradually, the little one’s shaggy hair smoothed out beneath these strokes, until it flowed down in soft and handsome curls, brushing the face, onto his high shoulders and his pumpkin-back. The little one had become calmer and calmer, then finally fallen into a deep sleep. So Fräulein Rosenschön laid him carefully down in the grass beside his mother, sprinkled her with some holy water from a smelling bottle she had taken out of her pocket, and walked away with rapid steps.

Гофман Е.
Крихітка Цахес, на призвисько Цинобер

Переклад А. Малишева

Маленький перевертень. - Велика небезпека, що загрожувала пасторському носу. - Як князь Пафнутій насаджував у своїй країні просвіту, а фея Розабельверде потрапила до притулка шляхетних дівчин.

Недалеко від привітного села, бiля самої дороги, на розпеченої сонячною спекою землі лежала бідна, обірвана селянка. Вона була змордована голодом, зморена спрагою, тож впала нещасна під вагою кошика, набитої доверху хмизом, який вона із труднощами назбирала в лісі, і тому що вона ледь могла перевести дух ,спало їй на думку, що прийшла смерть і настав кінець її нерозважному горю. Все-таки незабаром вона зібралася із силами, розпустила мотузки, якими був прив'язан до її спини кошик, і повільно перемістилася на галявину поблизу . Отут прийнялася вона голосно жалiтися:
- Невже, - скаржилася вона, - невже тільки я та бідолаха чоловік мій повинні зносити всі лиха й напасти? Хіба лише ми у всьому селi живемо у безперестанній убогості, хоча й працюемо до сьомого поту, а отримуємо ледь- ледь, щоб утамувати голод? Три роки назад, коли чоловік, перекопуючи сад, знайшов у землі золоті монети, ми дiйсно були впевненi, що нарешті щастя прийшло до нас і нарештi прийдуть щасливi дні. А що вийшло? Гроші украли злодії, будинок і клуня згоріли дотла, хліб на полi градами побило, і - щоб захід нашого горя був виконаний - бог покарав нас цим маленьким перевертнем, що народила я на сором і посміховище всьому селу. До Дня святого Лаврентія малому було два з половиною роки, а він усе ще не володіє своїми павуковими нiжками й, замість того щоб говорити, тільки муркоче й мяучить, немов кішка. А жере окаянний виродок, немов восьмирічний здоровань, так тільки все це йому взапас не йде. Боже, смилостивись ти над ним і над нами! Невже примушені ми годувати й ростити хлоп'я собі на борошно й нестаток ще горшую; з кожним днем маля буде їсти й пити усе більше, а працювати нiколи не стане. Ні, ні, знести цього не в силах жодна людина! Ах, коли б мені тільки вмерти! - И отут нещасна прийнялася плакати й стенати доти , поки горе не здолало її зовсім і вона, знесилівши, заснула.
Бідна жінка дійсно могла плакатися на мерзенного виродка, якого народила два з половиною роки тому. Те, що з першого погляду можна було цілком прийняти за дивовижний обрубок корявого дерева, насправді був виродливий, не вище двох п'ядей ростом, дитина, що лежала поперек кошика, - тепер він виповз із неї й з бурчанням i копошився у траві. Голова глибоко пішла в плечі, на місці спини стирчав наріст, схожий на гарбуз, а відразу від грудей ішли ніжки, тонкі, як прути ліщини, так що весь він нагадував роздвоєну редьку. Незірке око не розрізнило б обличчя, але, вдивившись , можна було помітити довгий гострий ніс, що видавався з-під чорних поплутаних волось, так маленькі чорні, що іскряться очi- що разом зі зморшкуватими, зовсім старечими рисами особи, викривало маленького альрауна.
І от коли, змучена горем жінка поринула в глибокий сон, а синок її привалився до неї, трапилося, що фрейлейн Фон Розеншен - канонисса прилеглого притулку для шляхетних дівчин - верталася тієї дорогою із прогулянки. Вона зупинилася, й представлене їй тяжке видовище досить її торкнуло, тому що вона від природи була добра й жаліслива.
- Праведне небо, - викликнула вона, - скільки потреби й горя на цім світлі! Бідна, нещасна жінка! Я знаю, вона ледве жива, тому що працює понад сили; голод і турбота підкосили її. Тепер тільки відчула я свою вбогість і безсилля! Ах, коли б могла я допомогти так, як прагла! Однак усе, що в мене залишилося, ті деякі дарунки, які ворожа доля не змогла викрасти й зруйнувати, усе, що ще підвладно мені, я прагну твердо вжити на те, щоб відвернути лихо. Гроші, якби вони в мене були, тобі, бiдненюка, не допомогли б, а можливо , ще погіршили б твою долю. Тобі й твоєму чоловікові, вам обом, багатство не призначене, а кому воно не призначене, у того золото спливає з кишені, він і сам не знає як. Воно заподіює йому тільки нове зло і чим більше перепаде йому, тiм бідніше він стає. Але я знаю - більше, ніж усякий нестаток, більше, ніж усіляка бідність, гризе твоє серце, що ти народила це малюсіньке чудовиськo, яке, немов тяжке лиховісне ярмо, примушено нести все життя. Високим, гарним, сильним, розумним цей хлопчик ніколи не стане, але, можливо , йому вдасться допомогти по-іншому .
Тут фрейлейн опустилася на траву й взяла маляту на коліна. Злий виродок борсався й упирався, гарчав і норовив вкусити фрейлейн за палець, але вона сказала:
- Заспокойся, заспокойся, травневий жучок! - і стала тихо й ніжно гладити його по голові, проводячи долонею від чола до потилиці. І помалу скуйовджені волосся маляти розгладилися, розділилися проділом, щільними пасмами лягли навколо чола, м'якими локонами впали на плечі, що стирчать сторчма, і гарбузову спину. Маля ставало усе спокійніше й нарешті міцно заснуло. Тоді фрейлейн Розеншен обережно поклала його на траву поруч із матір'ю, оприскала її запашним спиртом з флакона й поспішно пiшла.