Понедельник, 21.08.2017, 18:48
Главная Регистрация RSS
Приветствую Вас, Гость
Категории раздела
Забавные переводческие истории [20]
Поэзия [37]
Примеры переводческого анализа прозы [10]
Лекции [19]
Тексты для сопоставительного анализа [74]
ИЯ (английский)- ПЯ (русский)
Музыка [3]
Конкурс переводов [7]
Оранжевые дети третьего рейха
Единицы перевода и трансформации [16]
УМКД: специальность 10. 02. 16 - переводоведение [97]
Комментарий преподавателя [10]
Конференции [4]
информационные письма
Елена Валентиновна [45]
Задания и контрольные работы
Владимир Валентинович [2]
Книги [21]
Перевод деловой корреспонденции [21]
Программа, тезисы лекций, тексты лекций, тексты для анализа, литература, вопросы к экзамену
Все материалы домашней страницы [31]
Раздел отражает общение со студентами и особенности методической работы
Переводы А. В. Теренина [12]
В этом разделе собраны переводы песен, выполненные Александром Васильевичем Терениным, знатоком английского языка, исследователем с энциклопедическим багажом знаний, человеком необыкновенно скромным, обаятельным и талантливым, многолетней дружбой с которым горжусь. В настоящий момент А. В. Теренин заведует кафедрой английской филологии в Елабуге (Россия).
Мини-чат
200
English at Work
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Вход на сайт
Поиск
Tegs
BBC: News
At University
Главная » Файлы » Примеры переводческого анализа прозы

The Picture of Dorian Gray by Oscar Wilde
08.12.2009, 18:38
The Picture of Dorian Gray by Oscar Wilde
 
Chapter 3
 
 …."Margaret Devereux was one of the loveliest creatures I ever saw,
Harry. What on earth induced her to behave as she did, I never could
understand. She could have married anybody she chose. Carlington was
mad after her. She was romantic though. All the women of that family
were. The men were a poor lot, but, egad! the women were wonderful.
Carlington went on his knees to her. Told me so himself. She laughed
at him, and there wasn't a girl in London at the time who wasn't after
him. And by the way, Harry, talking about silly marriages, what is
this humbug your father tells me about Dartmoor wanting to marry an
American? Ain't English girls good enough for him?"
"It is rather fashionable to marry Americans just now, Uncle
George."
"I'll back English women against the world, Harry," said Lord
Fermor, striking the table with his fist.
"The betting is on the Americans."
"They don't last, I am told," muttered his uncle.
"A long engagement exhausts them, but they are capital at a
steeplechase. They take things flying. I don't think Dartmoor has a
chance."
"Who are her people?" grumbled the old gentleman. "Has she got any?"
Lord Henry shook his head. "American girls are as clever at
concealing their parents, as English women are at concealing their
past," he said, rising to go.
"They are pork-packers, I suppose?"
"I hope so, Uncle George, for Dartmoor's sake. I am told that
pork-packing is the most lucrative profession in America, after
politics."
"Is she pretty?"
"She behaves as if she was beautiful. Most American women do. It
is the secret of their charm."
"Why can't these American women stay in their own country? They
are always telling us that it is the Paradise for women."
"It is. That is the reason why, like Eve, they are so excessively
anxious to get out of it," said Lord Henry. "Good-bye, Uncle George. I
shall be late for lunch, if I stop any longer. Thanks for giving me
the information I wanted. I always like to know everything about my
new friends, and nothing about my old ones."
"Where are you lunching, Harry?"
"At Aunt Agatha's. I have asked myself and Mr. Gray. He is her
latest protege."
"Humph! Tell your Aunt Agatha, Harry, not to bother me with any more
of her charity appeals. I am sick of them. Why, the good woman
thinks that I have nothing to do but write cheques for her silly
fads."
"All right, Uncle George, I'll tell her, but it won't have any
effect. Philanthropic people lose all sense of humanity. It is their
distinguishing characteristic."
 
 
 
Оскар Уайльд "Портрет Дориана Грея” (Перевод с англ. М.Абкина)
 
глава 3
 
...Маргарет Девере была одна из прелестнейших девушек, каких я видывал в жизни. Я никогда не мог понять, что ее толкнуло на такой странный брак. Ведь она могла выйти за кого бы ни пожелала. Сам Карлингтон был от нее без ума. Но вся беда в том, что она обладала романтическим воображением. В их роду все женщины были романтичны. Мужчины немногого стоили, но женщины, ейбогу, были замечательные... Карлингтон на коленях стоял перед Маргарет -- он сам мне это говорил. А ведь в Лондоне в те времена все девушки были влюблены в него. Но Маргарет только смеялась над ним... Да, кстати о дурацких браках, -- что это за вздор молол твой отец насчет Дартмура, -- будто он хочет жениться на американке? Неужели англичанки для него недостаточно хороши? -- Видите ли, дядя Джордж, жениться на американках теперь очень модно. -- Ну а я -- за англичанок и готов спорить с целым светом! -- Лорд Фермор стукнул кулаком по столу. -- Ставка нынче только на американок. -- Я слышал, что их ненадолго хватает, -- буркнул дядя Джордж. -- Их утомляют долгие заезды, но в скачках с препятствиями они великолепны. На лету берут барьеры. Думаю, что Дартмуру несдобровать. -- А кто ее родители? -- ворчливо осведомился лорд Фермор.-- Они у нее вообще имеются? Лорд Генри покачал головой. -- Американские девицы так же ловко скрывают своих родителей, как английские дамы -- свое прошлое, -- сказал он, вставая. -- Должно быть, папаша ее -- экспортер свинины? -- Ради Дартмура, дядя Джордж, я желал бы, чтобы это было так. Говорят, в Америке это самое прибыльное дело. Выгоднее его только политика. -- А его американка, по крайней мере, хорошенькая? -- Как большинство американок, она изображает из себя красавицу. В этом -- секрет их успеха. -- И отчего они не сидят у себя в Америке? Ведь нас всегда уверяют, что там для женщин -- рай. -- Так оно и есть. Потому-то они, подобно праматери Еве, и стремятся выбраться оттуда, -- пояснил лорд Генри.-- Ну, до свиданья, дядя Джордж. Я должен идти, иначе опоздаю к завтраку. Спасибо за сведения о Дориане. Я люблю знать все о своих новых знакомых и ничего -- о старых. -- А где ты сегодня завтракаешь, Гарри? -- У тетушки Агаты. Я напросился сам и пригласил мистера Грея. Он -- ее новый протеже. -- Гм!.. Так вот что, Гарри: передай своей тетушке Агате, чтобы она перестала меня атаковать воззваниями о пожертвованиях. Надоели они мне до смерти. Эта добрая женщина вообразила, что у меня другого дела нет, как только выписывать чеки на ее дурацкие благотворительные затеи. -- Хорошо, дядя Джордж, передам. Но ведь это бесполезно. Филантропы, увлекаясь благотворительностью, теряют всякое человеколюбие. Это их отличительная черта.
 
 
 
EL RETRATO DE DORIAN GRAY
 
CAPITULO III
 
…..Margaret Devereux era una de las mujeres más encantadoras que he visto en mi
vida, Harry. Nunca he podido comprender qué pudo inducirla a hacer lo
que hizo. Como que hubiera podido casarse con quien se le hubiese
antojado. Carlington estaba loco por ella. Pero ella era una romántica.
Todas las mujeres de esa familia lo fueron. Los hombres eran
lamentables; pero, ¡caramba!, las mujeres eran extraordinarias.
Carlington estaba de rodillas ante ella; él mismo me lo ha dicho. No
había entonces una muchacha en Londres que no corriese tras él;
pero ella se le rió en sus narices. Y a propósito, Harry, ya que
hablamos de matrimonios absurdos, ¿qué paparrucha es ésa que me
ha contado tu padre de que Dartmoor quiere casarse con una
americana? ¿Es que no hay ninguna muchacha inglesa digna de él? -
¡Pero si ahora está de moda casarse con una americana, tío Jorge! -
¡Pues yo sostendré a las mujeres inglesas, aunque sea contra el
mundo entero, Harry! -exclamó Lord Fermor, descargando un puñetazo
sobre la mesa. -Por el momento, las americanas están en alza. - ¡Bah!, me han dicho que carecen de resistencia -dijo entre dientes
su tío. -Una carrera larga las deja exhaustas; pero en el steeplechase no
tienen rival. Cogen las cosas al vuelo. - ¿Y qué son los padres de ella? -gruñó el anciano aristócrata -. ¿Los tiene siquiera?
Lord Henry sacudió la cabeza. -Las muchachas americanas son tan hábiles para ocultar sus padres,
como las mujeres inglesas para ocultar su pasado -dijo, levantándose
para irse. - ¡Siempre serán salchicheros! -Así lo espero, tío Jorge, por fortuna
para Dartmoor. He oído decir que la salchichería es la profesión más
lucrativa en América, después de la política. - ¿Y es bonita?
-Hace como si lo fuera. La mayor parte de las americanas son así. Ese es el secreto de su encanto. - ¿Por qué no podrán esas americanas quedarse en su país? ¿No están
siempre diciéndonos que aquello es el paraíso de las mujeres? -Y lo es.
Por eso, como Eva, tienen tanta prisa por salir de él -repuso Lord
Henry -. Bueno, adiós, tío Jorge. Voy a llegar tarde a comer si me
quedo más tiempo. Gracias por los informes que deseaba. Me gusta
siempre saber todo lo que se refiere a mis nuevos amigos, y nada de
lo que se refiere a los antiguos. - ¿Dónde comes hoy, Harry?
-En casa de tía Agatha. Nos ha invitado a mí y a Mr. Gray, que es su
último protegido. - ¡Jum! Haz el favor de decir a tu tía Agatha, Harry, que no me
moleste más con sus obras de caridad. Estoy de ellas hasta la
coronilla. ¡Caramba!, tu tía sin duda se figura que no tengo otra cosa que hacer
que extender cheques para satisfacer su ridícula manía. -Bien, tío Jorge, se lo diré; pero no le hará el menor efecto. Los
filántropos pierden toda noción de humanidad. l S su característica.
 
 
 
Oscar Wild
 
Le portait de Dorian Gray
 
Chapitre 3
 
 …– Margaret Devereux était une des plus adorables créatures que j’aie vues, Harry. Je n’ai jamais compris comment elle a pu agir comme elle l’a fait. Elle aurait pu épouser n’importe qui, Carlington en était fou : elle était romanesque, sans doute. Toutes les femmes de cette famille le furent. Les hommes étaient bien peu de chose, mais les femmes, merveilleuses ! – Carlington se traînait à ses genoux ; il me l’a dit lui-même. Elle lui rit au nez, et cependant, pas une fille de Londres qui ne courût après lui. Et à propos, Harry, pendant que nous causons de mariages ridicules, quelle est donc cette farce que m’a contée votre père au sujet de Dartmoor qui veut épouser une Américaine. Il n’y a donc plus de jeunes Anglaises assez bonnes pour lui ? – C’est assez élégant en ce moment d’épouser des Américaines, oncle Georges. – Je soutiendrai les Anglaises contre le monde entier ! Harry, fit lord Fermor en frappant du point sur la table. – Les paris sont pour les Américaines. – Elles n’ont point de résistance m’a-t-on dit, grommela l’oncle. – Une longue course les épuise, mais elles sont supérieures au steeple-chase. Elles prennent les choses au vol ; je crois que Dartmoor n’a guère de chances. – Quel est son monde ? répartit le vieux gentleman, a-t-elle beaucoup d’argent ! Lord Henry secoua la tête. – Les Américaines sont aussi habiles à cacher leurs parents que les Anglais à dissimuler leur passé, dit-il en se levant pour partir. – Ce sont des marchands de cochons, je suppose ? – Je l’espère, oncle Georges, pour le bonheur de Dartmoor. J’ai entendu dire que vendre des cochons était en Amérique, la profession la plus lucrative, après la politique. – Est-elle jolie ? – Elle se conduit comme si elle l’était. Beaucoup d’Américaines agissent de la sorte. C’est le secret de leurs charmes. – Pourquoi ces Américaines ne restent-elles pas dans leurs pays. Elles nous chantent sans cesse que c’est un paradis pour les femmes. – Et c’est vrai, mais c’est la raison pour laquelle, comme Ève, elles sont si empressées d’en sortir, dit lord Henry. Au revoir, oncle Georges, je serais en retard pour déjeuner si je tardais plus longtemps ; merci pour vos bons renseignements. J’aime toujours à connaître tout ce qui concerne mes nouveaux amis, mais je ne demande rien sur les anciens. – Où déjeunez-vous Harry ? – Chez tante Agathe. Je me suis invité avec Mr Gray, c’est son dernier protégé. – Bah ! dites donc à votre tante Agathe, Harry, de ne plus m’assommer avec ses œuvres de charité. J’en suis excédé. La bonne femme croit-elle donc que je n’aie rien de mieux à faire que de signer des chèques en faveur de ses vilains drôles. – Très bien, oncle Georges, je le lui dirai, mais cela n’aura aucun effet. Les philanthropes ont perdu toute notion d’humanité. C’est leur caractère distinctif.
 
 
 
 
Das Bildnis des Dorian Gray
 
Drittes Kapitel
 
….-Margaret Devereux war eins der entzückendsten Menschenkinder, die ich je sah, Harry. Was in aller Welt sie dazu gebracht hat, so zu handeln, wie sie tat, habe ich nie verstehen können. Sie hätte, wen sie wollte, heiraten können. Carlington war verrückt nach ihr. Allerdings war sie eine Romantische. Alle Frauen der Familie waren es. Die Männer waren eine traurige Bande, aber, bei Gott! die Weiber waren entzückend! Carlington rutschte auf den Knien vor ihr. Hat er mir selbst erzählt. Sie lachte ihn aus, dabei gab es damals in London kein Mädchen, das nicht auf ihn aus gewesen wäre. Nebenbei, Harry, weil wir schon über törichte Heiraten sprechen: was ist das für ein Blödsinn, den mir dein Vater von Dartmoor erzählt, er wolle eine Amerikanerin heiraten? Sind englische Mädchen ihm nicht gut genug, hä?« »Es ist jetzt Mode, Amerikanerinnen zu heiraten, Onkel Georg.« »Ich werde die englischen Frauen gegen die ganze Welt verteidigen, Harry,« sagte Lord Fermor und schlug mit der Faust auf den Tisch. »Man wettet auf die Amerikanerinnen.« »Sie halten sich nicht, hab ich gehört.« »Eine lange Verlobung erschöpft sie, aber in einer Steeplechase sind sie prächtig. Sie nehmen alles im Flug. Ich glaube nicht, daß Dartmoor Aussichten hat.« »Was sind ihre Angehörigen?« grollte der alte Herr. »Hat sie überhaupt welche?« Lord Henry schüttelte den Kopf. »Amerikanische Mädchen sind so geschickt im Verbergen ihrer Eltern, wie englische Frauen im Verbergen ihrer Vergangenheit,« sagte er und erhob sich zum Gehen. »Sie sind vermutlich Schweinefleischpacker? »Ich hoffe es, Onkel Georg, um Dartmoors willen. Man hat mir gesagt, daß das Schweinefleischpacken in Amerika nach der Politik die einträglichste Beschäftigung ist.« »Ist sie hübsch?« »Sie tritt auf, als ob sie schön wäre. Das tun die meisten Amerikanerinnen. Es ist das Geheimnis ihrer Anziehungskraft. « »Warum bleiben diese Amerikanerinnen nicht bei sich zu Hause? Sie erzählen uns immer, es sei das Paradies für Frauen.« »Das ist es. Das ist der Grund, warum sie wie Eva so gierig danach sind, herauszukommen,« sagte Lord Henry. »Adieu! Onkel Georg! Ich komme zu spät zum Frühstück, wenn ich länger bleibe. Danke sehr für die Belehrung, die du mir gabst! Es ist mir immer recht, von meinen neuen Freunden alles und von meinen alten nichts zu wissen.« »Wo wirst du frühstücken, Harry?« »Bei Tante Agatha. Ich habe mich und Herrn Gray bei ihr eingeladen. Er ist ihr neuester Protegé.« »Hm! sage deiner Tante Agatha, Harry, sie solle mich mit ihren Wohltätigkeitsaufrufen in Ruhe lassen. Die habe ich satt. Wahrhaftig, die gute Frau meint, ich hätte nichts Besseres zu tun, als für ihre albernen Liebhabereien Schecks zu schreiben.« »Schon recht, Onkel Georg, ich will es ihr sagen, aber es wird zwecklos sein. Wohltätige haben allen Sinn für Menschlichkeit verloren. Daran erkennt man sie.
 
 
Оскар Уайльд "Портрет Доріана Грея” (Перекладач Ростислав Доценк)
 
Розділ III


— Я мало бачив у житті таких гарних дівчат, як Марґерит Девере. І що за ґедзь укусив її, коли вона кинулась на цей шлюб, — ніколи я не міг збагнути. Вона ж могла одружитися з ким би не захотіла! Без тями закоханим у неї був Карлінґгон. Хоча, правда, вона була романтична, як і вся жінота в тій родині. Чоловіки там у них якісь нездалі, але жінки, їй же бо, чудові... Карлінґгон навколішках благав її, сам мені розказував. А вона брала його на сміх, і це тоді, коли на цілий Лондон не було дівчини, що не упадала б за ним!.. До речі, коли вже зайшло про дурні шлюби. Твій батько щось плів мені про намір Дартмура взяти собі американку. Що, англійські дівчата не досить гарні для нього?
— Нині, дядечку, модно одружуватися з американками.
— Та я за англійок готовий закластися проти цілого світу! — вигукнув лорд Фермор, бухаючи кулаком по столу.
— Але ставка на американках.
— Я чув, вони не витривалі, — буркнув Генрів дядько.
— Так, довгі перегони їх скоро знесилюють, але на коротких, з бар'єрами, їм немає рівних. Перепони вони беруть просто вмах! Не думаю, щоб Дартмур мав який шанс вистояти.
— А хто її батьки? — пробурчав старий добродій. — І чи є вони взагалі в неї?
Лорд Генрі похитав головою.
— Американські дівчата вміють утаювати своїх батьків так само спритно, як англійські жінки своє минуле, — промовив він, підводячись.
— Її батько десь, мабуть, із тих консервних фабрикантів?
— Заради Дартмура я б хотів, щоб так і було, дядечку. Кажуть, в Америці це найприбутковіший фах після політики.
— Але ж вона хоча б гарненька?
— Вона поводить себе як справжня красуня! Так більшість американок робить — у цьому й секрет їхньої принадності.
— А чого б тим американкам не лишатись у себе вдома? Ми ж тільки й чуємо, що ота Америка — сущий рай для жіноцтва.
— Авжеж, рай. Тим-то вони й намагаються так ревно, як і Єва колись, драпанути з нього, — сказав лорд Генрі. — До побачення, дядечку Джордже. Я мушу йти, а то спізнюсь на полуденок. Дякую за розповідь! Мені до вподоби знати все про своїх нових знайомих і нічого не знати про давніх.
— Де ти полуднуватимеш, Гаррі?
— У тітоньки Аґати. Я напросився туди разом з містером Ґреєм. Він її останній протеже.
— Гм!.. Тоді перекажи своїй тітоньці Аґаті, хай більше не набридає мені цими благодійними зверненнями. Мене вже нудить від них. Ну де ж бо, цій добросердій жінці здається, що у мене тільки й роботи — підписувати чеки на її дурні забаганки!
— Гаразд, дядечку, я перекажу їй. Хоча це марна річ. Філантропи втрачають будь-яке почуття людяності, це характерна їхня риса.
 
 
Категория: Примеры переводческого анализа прозы | Добавил: yulya
Просмотров: 1206 | Загрузок: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]